- розбійник
- [роузб’і/йниек]
-ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
розбійник
Смотреть что такое "розбійник" в других словарях:
розбійник — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
розбійників — прикметник … Орфографічний словник української мови
розбійників — кова, кове. Належний розбійникові … Український тлумачний словник
розбійник — а, ч. 1) Той, хто займається розбоєм, грабіжництвом. || перен., розм. Той, хто чинить насильство, утиски, здирство і т. ін. щодо кого небудь. || Уживається як лайливе слово. 2) розм. Той, хто любить бешкетувати, пустувати (про дітей) … Український тлумачний словник
розбійник — 1) (той, хто грабує, убиває з метою грабежу), розбишака, зарізяка, харциз(а), харцизяка, харцизник, шибеник, башибузук Пор. бандит, грабіжник, пірат 2) див. насильник … Словник синонімів української мови
розбіяка — 1 іменник чоловічого роду, істота розбійник рідко розбіяка 2 іменник чоловічого або жіночого роду, істота задирака рідко … Орфографічний словник української мови
розбійничок — чка, ч. 1) розм. Те саме, що розбійник 1). 2) Пестл. до розбійник 2) … Український тлумачний словник
розбійницький — а, е. 1) Прикм. до розбійник 1). || Власт. розбійникові; такий, як у розбійника. 2) Який характеризується розбоєм, загарбництвом … Український тлумачний словник
розбійниця — і. Жін. до розбійник … Український тлумачний словник
розбіяка — и, рідко. 1) ч. Той, хто займається розбоєм, грабіжництвом; розбійник. 2) ч. і ж. Те саме, що задирака … Український тлумачний словник
